матеріалі The Wall Street Journal.Протягом багатьох років європейські союзники США намагалися досягти спільного погляду на Путіна, тоді як Франція та Німеччина висували аргументи за взаємодію з авторитарним лідером на тлі зростання розчарування країн, географічно ближчих до Росії, які вірили, що лише рішучий опір може його зупинити від реалізації його експансіоністської програми на сході Європи.Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому ці розбіжності зменшилися в порівнянні зі здоровим розумінням європейських демократій про те, що Україна має бути озброєною, аби дати відсіч спробі Росії силою змінити кордони континенту.Та попри широкий консенсус від Португалії до Польщі, усі європейські союзники опиняються під впливом Вашингтона, реагуючи на курс, встановлений адміністрацією президента Джо Байдена.Всупереч тому, що лідери Європейського Союзу нещодавно пообіцяли ще мільярди євро, аби утримати Київ на плаву, їм залишається читати підказки Вашингтона щодо основних стратегічних питань на найближчі місяці: скільки вогневої потужності має отримати Україна у своєму прагненні повернути тимчасово окуповану територію від російських сил вторгнення?Скільки західної зброї може загрожувати неконтрольованою ескалацією війни?
І про які компроміси має думати Україна, якщо вона не зможе повністю вигнати російські війська зі своєї землі?Всередині Європи опозиція прокиївській політиці залишається мовчазною.Ставка Путіна на те, що, обмеживши постачання енергоресурсів до блоку, він може послабити зобов’язання європейських країн допомагати Україні та санкції проти Росії, не виправдалася.Його повномасштабний напад на Україну, включаючи спробу завоювати столицю Київ, численні повідомлення про воєнні злочини та регулярні.
Читать на koronavirus.center