Українському, та й не лише українському, любителю кіно зараз, у час царювання на кіноекранах політкоректності, важко уявити собі, як показували в американських фільмах аж до 60-70-х років минулого століття корінних індіанців.
А саме - підступними, жорстокими, що не тримають своє слово, не щадять у війні з "білими" навіть жінок і дітей. Але це було настільки звично, що коли замість Марлона Брандо на церемонії вручення "Оскара" 1972 року за роль Віто Корлеоне у першому "Хрещеному батькові" з'явилася молода індіанка Сачин Літтлфезер, про смерть якої сьогодні повідомляє The Hollywood Reporter, зал був у шоці.
Сачин від імені Брандо, який мав, говорячи мовою кіно, "частину індіанської крові", заявив, що він відмовляється від свого другого "Оскара" (перший він отримав за фільм "У порту", а всього був номінований на премію 8 разів) на знак протесту проти того, про що ми написали в першому абзаці, а також переслідування індіанців владою під час сучасного інциденту в Вундед Ні.
Читать на lenta.ua