Петр Олещук Политолог, преподаватель КНУ имени Тараса Шевченко В последнее время все активнее встает вопрос о соответствии международных институций новым реалиям, которые, в частности, сформировались и в результате российской агрессии против Украины Найяскравіший приклад — ООН.
Ми давно знали, що з цією структурою, яка створена аби «позбавити прийдешні покоління нещасть війни» (зі Статуту ООН), щось явно не те, але зараз це стало найбільш очевидно.
Величезна інституція постійно обговорює якісь документи і навіть щось ухвалює. Але проблема в тому, що те, що можна ухвалити, ніхто не зобов’язаний виконувати, а те, що повинні виконувати, неможливо ухвалити, бо агресор «має право вето» на рішення, які спрямовані проти агресії.
Читать на nv.ua